Ігри з адреналіном у крові

В Україні зафіксовані випадки самогубств підлітків, яких спонукали до цього у так званих «групах смерті» у соцмережах. Голова департаменту Кіберполіції України полковник Сергій Демедюк виступив з доповіддю http://nv.ua/ukr/publications/tse-vbivstva-na-jakih-zarobljajut-dorosli-golovnij-kiberpolitsejskij-ukrajini-rozkazav-pro-grupi-smerti-641854.html

Кіберполіція встановила постійних учасників таких спільнот, які реєструються з території України Повідомляється, що тільки в одній з виявлених поліцією "груп смерті" було зареєстровано 209 користувачів з України. Списки ніків: https://www.cybercrime.gov.ua/16-novosti/185-uvaga-batki-sujitsidalna-grupa#news

Необхідно сказати, що такі групи щодня блокуються адміністрацією соцмереж по звертанню правоохоронних органів або користувачів. У випадку виявлення таких груп самостійно, просимо негайно повідомляти в кіберполіцію (https://www.cybercrime.gov.ua

- цілодобово), а також на телефон гарячої лінії (044) 374-37-21 (з 8:45 до 19:30 у робочі дні).

У Головному управлінні Національної поліції Херсонської області відбулася прес-конференція, де полковник поліції Олександр Анохін докладно розповів присутнім про 4 види небезпечних ігор, які доводять дітей до самогубства. Також він розповів про хэштеги, символіку, що вказують на участь дитини в смертельній грі, та про заходи, які ухвалює поліція для виявлення таких акаунтів, попередження участі дітей у цих іграх і профілактики самогубств. В у виступі підняли питання про попередження можливої спроби самогубства двох 17-літніх дівчат. http://www.t.ks.ua/na-hersonshchine-policeyskie-predupredili-vozmozhnoe-samoubiystvo-dvuh-17-letnih-devushek

Ці ігри:

1. «Біжи або помри».

Це ризикована вулична гра, суть якої полягає у тому, щоб на мобільний телефон зняти, як гравці перебігають дорогу якомога ближче до транспортного засобу, який рухається. Зрозуміло, що та дитина, яка не впорається із завданням, може серйозно постраждати або взагалі загинути.

1. «Фея вогню». Це ризикована гра, суть якої полягає у тому, щоб включити газ в будинку, коли всі сплять.

1. «Зникни на 24 години» Суть гри полягає в тому, що підліток має піти з дому і не давати про себе знати упродовж доби.

Перші випадки зникнення дітей було зареєстровано в Київській області. Там з різницею три дні «зникло» двоє хлопчиків. Через добу після цього і одного, і другого знайшли. Нічого кримінального з ними не сталося.

Це захоплення підлітків небезпечне насамперед тим, що молодь створює велику кількість груп у соцмережах, там ставить перед бажаючими зникнути завдання, а після цього група знищується.

Простежити, де ховається неповнолітній, практично неможливо. Також дуже складно з’ясувати, чи дійсно підліток зник, чи так розважається.

1. «Подзвони мені в 4-20». Більш детально в попередніх посиланнях.

Коментар психолога:

Юність - це період постійної нестабільності, коли будь-яке образливе слово може викликати непередбачені наслідки. У підлітка більш хибка психіка, ніж у дорослої людини, і аутоагресія або суїцид може бути просто негайною реакцією на якийсь стрес. Але на тлі цього стресу завжди є більш глибокий мотив: погане ставлення у школі, незадоволеність своєю зовнішністю, сварки в сім'ї, безмовне кохання. Найскладніше - побачити це вчасно, звернути увагу на підлітка.

Соц. мережі для підлітків — це та маска, за якою вони можуть сховати всі свої недоліки. Там вони більш розкріпачені, почувають себе комфортно, готові розкрити свою душу, розповісти про проблеми. І в той момент, коли відкриваються віртуальному простору, вони можуть потрапити під наймогутніший вплив. Вони намагаються знайти відповіді на свої питання в пабліках в «Вконтакте», але часто потрапляють туди, де можна тільки ще більше заплутатися. В Інтернеті з'явилися люди, які зомбують підлітків і доводять їх до самогубства. Ми можемо прочитати :"У РОЗПАЛІ ІНФОРМАЦІЙНА СУІЦИДАЛЬНА ВІЙНА ПРОТИ НАШИХ ДІТЕЙ",, фахівці й експерти виносять рішення про те, що за цим "явно стоять досвідчені психологи", "продумані алгоритми нейролінгвістичного програмування" та інші страшні речі, з якими не зможуть боротися введені в стан паніки батьки.

Але є одне "але". І це велике "АЛЕ". Ті, хто це пише вкрай далекі від теми й навіть не уявляють, що проблема виглядає зовсім інакше. У цьому випадку ми маємо протистояти не "проекту західних спецслужб", а людям з деякими особливостями психіки, людям, що бажають слави й популярності, людям, які іноді навіть несвідомо, але прагнуть " відігравати важливу роль" або керувати чужими життями. Або (що може бути ще страшніше) людям, які займаються цим "по приколу" або з банальною метою "підняти рейтинг своєї групи або пабліка", тобто мова йде про індивідуумів або з деякими відхиленнями психіки, або з асоціальним настроєм, що насміхаються та тролять поняття моралі, моральності, етики.

Дітей втягують у смертельну гру, і вони не зауважують, як виявляються на даху будинку або на рейках.

Одні називають себе учасниками таємничої секти f57, інші «китами». Адміністратори відразу декількох співтовариств роздавали передплатникам таємничі числа — «номера смерті». Це відбувалося в групових чатах або закритих співтовариствах. Далі - завдання, різні по змісту: порізати вени й викласти фото або розгадати таємничий шифр. І вищий рівень — рано або пізно це самогубство.

Діти виконували інструкції закритих груп «ВКонтакте». У них чорним по білому написане: щоб стрибнути, ви повинні зняти куртку Це далеко не єдина інструкція дітям, яких готують до «випилювання». Так на якомусь чудовому сленгу, властивому саме цьому контенту, говорять про суїцид. Наприклад, у закритій групі F57 пише Єва Рейх: «Люди. Го (go – хід, to go – іти. ) випилюватися. Залишилося 38 днів з 50. Чекаю в лс(л.с — особисте повідомлення.)»

Ви можете бути батьком, що все розуміє і приймає, але ваша дитина щодня одержує свою дозу інтоксикації від цих інтернетівських смітників. У неї в руках гаджет, у вухах навушники. Вона не розповість тепер про те, що відбувається: ій це суворо заборонили, — це теж одне з правил для прийняття на третій рівень інтерактивної гри в закритих групах. А ще заборонили не відмічатися в групі протягом 48 годин — під страхом вигнання. Знаєте чому? Через 48 годин те, що в людину планомірно й продумано впихали, може відійти, як наркоз. Людина стане більш спринятлива до іншої інформації, у неї може ввімкнутися критичний розум. Це — методи сект.

ЯКА ІДЕОЛОГІЯ Й СИМВОЛІКА "ГРУП СМЕРТІ"?

Символ груп смерті – кити, і фанати й члени таких співтовариств називають себе "китами". Ці тварини асоціюються в ідеологів "груп смерті" з волею, у тому числі – волею покінчити собою. Підлітків захоплює, що такі великі й сильні тварини можуть викидатися на берег, знедолені океаном (батьками, суспільством, коханою людиною), і вчиняти суїцид. Така смерть вважається гарною.

Згідно з описами із груп смерті, кити прокидаються або вмирають о 4.20 ранку. У цей час підлітки встають, щоб одержати від модераторів групи чергове завдання квесту – порізати себе, залишити синці, опіки або садна на тілі. І так до тих пір, поки не залишається останнє завдання квесту – убити себе. І все це – обов'язково зняти на камеру.

Але групи смерті бувають різними, і іноді модератори таких співтовариств використовують як символ метеликів (живуть усього день) або єдинорогів. Про історію концепту метеликів відомо набагато менше, але й популярність їх менше, ніж популярність тих же самих китів. Існує TheButterflyProject, що призиває малювати метеликів на зап'ястях у місце селфхарма. Селфхарм – це коли ваша дитина ріже своє тіло.

Не завжди селфхарм – символ суїцидальної поведінки. Іноді це хвороба, іноді це просте наслідування, плагіат. Дивіться уважно – порізи не завжди бувають саме на зап'ястях. Другим за «популярністю» місцем є верхня частина ноги. Крім цього, різати можна майже будь-які частини тіла, але саме на руки й ноги варто звернути якнайбільшу увагу.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ ПОМІТИЛИ СЛІДИ СЕЛФХАРМА?

Здорової реакції на це немає й бути не може. Найголовніше – не кидатися в крайнощі. Якщо накричати, то людина відчує себе ще більш кинутою і самотньою, якщо поводитися дуже спокійно – то людина засмутиться через те, що її не вважають дорослою, що ви байдужі до неї. Селфхарм — серйозна проблема, оскільки розв'язати її вольовим зусиллям неможливо.

Причина - виникаючий синдром скасування. Токсичні переживання як і раніше залишилися в психіці неперетравленими (непереробленими), і як і раніше, потребують виходу. Тому, незважаючи на очевидну шкоду для тіла, селфхарм – необхідний механізм саморегуляції. Він дозволяє людині зберігати розум, не впадаючи в психотипічні стани.

Забрати селфхарм зі свого життя неможливо доти, поки не буде знайдена адекватна заміна: якісь безпечні дії, що дозволяють замінити пряме шкідництво.

ХТО ВИНУВАТИЙ?

Спочатку про тих, хто й навіщо влаштовує «ігри». Психологи склали портрет таких «кураторів». Це соціопати — люди, які цураються реального спілкування, воліють відгородитися від суспільства. Такі характери були завжди. Але тепер у них є можливість компенсувати свої комплекси — соціальні мережі, де ти можеш бути тим, ким прагнеш і реалізовувати всі свої бажання. Не завжди мета таких «кураторів» довести дитину до самогубства. Їх збуджує можливість маніпулювати іншою людиною, змушувати його робити те, що тобі хочеться, керувати, провокувати на небезпечні речі!

Але є й зворотна частина цієї «медалі» - у нас занадто багато неприкаяних підлітків. Раніше хлопчики й дівчата тусовались у дворах, ходили в спортивні секції й у творчі студії. Сьогодні вільний час більшість проводить з комп'ютером або смартфоном. Сидять по будинках і їх хвилює тільки те, щоб інтернет не пропав.

Є такий новий термін - міленіали - діти, що народилися на переломі ХХ і ХХI століття. Багато хто з них навчилися користуватися планшетом раніше ніж читати й писати. Вони покоління, для якого цифрові технології - природнє, якщо не сказати - рідне середовище. І їм простіше спілкуватися з віртуальним співрозмовником, ніж із приятелем із сусіднього під'їзду. Переписка у віртуальному просторі - це їх спосіб комунікації зі світом. І, зрозуміло, такими дітьми легко маніпулювати в Мережі.

Коли пропаде цікавість до «ігор у суїцид» - а вона обов'язково поступово зникне - з'явиться щось інше, таке ж захоплююче близькістю небезпеки. Яку, до речі, міленіали часто й не сприймають всерйоз. Занадто багато екранних, намальованих смертей вони бачили в іграх і по телебаченню. Багато підлітків щиро думають, що після загибелі піде перезавантаження й можна буде знову з'явиться на полі життя.

ЩО РОБИТИ?

На нараді в Раді із прав людини обговорювали ситуацію з дитячою злочинністю. І вплив на ці процеси віртуального світу. Один з висновків Слідчого комітету, який розслідував історію з «Групами смерті», - закривати їх у соціальних мережах неефективно. Це як боротьба з міфічною гідрою: відрубаєш одну голову, - з'являться ще три. І чим активніше будуть їх «прикривати», тим більш популярними вони стануть: заборонний плід солодкий, тим більше для підлітків. І публікації про страшне зло, що затаїлось в Інстаграмі, лише роблять їм додаткову рекламу.

Виявляти у соцмережах провокаторів дітей, що підштовхують, на спроби суїцидів, треба. І стаття кримінального кодексу в нас із цього приводу є. Стаття КК говорить: «доведення до самогубства або до замаху на самогубство шляхом погроз, жорстокого звертання або систематичного приниження людської гідності потерпілого…». Але коли хтось за допомогою інтернету змінює сприйняття дитини і готує її до відходу з життя, майже ніколи немає з його боку ні погроз, ні жорстокого звертання, ні систематичного приниження людської гідності. Там ідеться про інше: створення у жертви почуття неправильної ущербності, уявної утоми від життя, почуття життєвої безвиході, одночасно із цим гра в розраду й кодування на суїцид.

Після статей «Групи смерті», батьки стали активно цікавитися, чи знають їх діти про існування цих груп. Виявляється, що знають майже 50 відсотків дітей, але не надають їм особливого значення. Чому одні підлітки попадають у суїцидальні групи, а інші – ні?

ЧИ ВСІ ДІТИ МОЖУТЬ ПОТРАПИТИ ПІД ВПЛИВ СУЇЦИДАЛЬНИХ ГРУП?

На щастя, не всі. Для того щоб пройти весь довгий шлях смертельної інтернетргри, у дитини повинні бути деякі особливості. Звичайно у неї втягуються емоційно чутливі, ранимі діти, нездатні до компромісів, негнучкі у спілкуванні, схильні до імпульсивних учинків, зосереджені на емоційних проблемах, замкнені, з обмеженим колом спілкування. На жаль, далеко не завжди батьки можуть самі визначити, чи перебуває їх дитина в групі ризику.

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ?

У першу чергу, важливо звернути увагу на те, яким чином дитина реагує на стрес, особливо на втрату. Люди часто поводяться стереотипно, однаково, так само, як раніше. Дорослих повинно насторожити, якщо дитина реагує на будь-який стрес занадто інтенсивно: панікує, або, навпаки, замикається в собі, або активно хворіє. Так само важливо оцінити, як дитина витримує самотність, переносить сором і лють.

Кожен батько повинен знати суїцидальний шлях

Обов'язково звертайте увагу на пасивні суїцидальні думки: це роздуми, фантазії на тему своєї смерті, але не на тему позбавлення себе життя. Висловлення типу: «добре б умерти», «якби зі мною це відбулося, я б помер», «заснути й не прокинутися» і таке інше. Обов'язково поговоріть з дитиною про його переживання, зверніться до фахівця.

Тому що наступний крок – суїцидальні задуми. У дитини з'являються ідеї «як це могло б бути» і формується план реалізації. Продумуються способи суїциду, час і місце дії. На цьому етапі й починаються пошуки інформації, у тому числі в інтернеті. Зверніть увагу: не інформація в інтернеті підштовхує дитину, а внутрішні переживання й конфлікти змушують її шукати шляхи можливого виходу зі стану розпачу. На цьому етапі можна провести в пошуках інформації багато часу, сам процес знижує психічний біль.

І перейти до наступного кроку – суїцидальним намірам. Це етап, коли намір підкріплюється вольовим рішенням, що веде до вчинку. Тут групи в інтернеті – підкріплення, ресурс для підтримки своєї ще не сильної волі. Іноді від думок до реалізації можуть пройти хвилини, іноді – кілька місяців.

Урятувати своїх дітей можуть тільки батьки, близькі люди. Спілкуванням, увагою, розумінням, участю в їхньому житті, і непідробленим інтересом до їхнього життя!

І ще. У дитинстві нас учили мами не відчиняти двері незнайомцеві, не розмовляти на вулиці із чужими. Зараз із дитячого садка дітей треба привчати:

• не спілкуйся в Мережі з незнайомцями,
• додавай у друзі в соцмережах тільки тих, хто знаєш особисто,
• не викладай відвертих фотографій, призначених тільки для близьких людей,
• не повідомляй свої геоданні, відключи служби геолокації в додатках,
• дотримуйся приватності у чатах, пам’ятай, що твої повідомлення може прочитати чужа людина.

Це правила безпеки в Мережі

1. Профіль дитини в Мережі повинен бути закритим, щоб його дивитися могли тільки ті, хто доданий у друзі.

Свою поживу в Мережі шукають і педофіли, і грабіжники, і інші лихі люди.

1. Геотеги на смартфонах потрібно відключати.
2. У друзі дозволено додавати лише тих, кого дитина знає в реалі.

Однокласників, знайомих з танців, симпатичного хлопчика з «Б» класу - додаємо. А «сина мільйонера Матвія» з порожньою анкетою та гламурною фоткою на аватарці - ні.

1. Батьки - кращі френди.

Тато або мама обов'язково повинні значитися в друзях.

1. Не роби, не відправляй друзям поштою або через мессенджери фотографій у тому вигляді, у якому ти б не з'явився на публіці.
2. Зробив дурість у мережі - зізнайся батькам.

Краще неприємне пояснення із сім'єю, ніж попастися на вудку педофілів, шантажистів, просто аматорів влаштовувати цькування (хейтерів).

1. Не публікуй у Мережі інформацію, за якою тебе можуть визначити рейтери (переслідувачі, знаходять кайф у тому, щоб труїти об'єкт своєї неконтрольованої ненависті - прим. Авт. ). Те ж саме - відносно друзів.

У вільному доступі не повинні бути: домашня адреса (у тому числі не варто робити фото на тлі адресних табличок будинків), номер телефону, фото документів, на яких можна розглянути паспортні дані (у тому числі й квитки), номерні знаки батьківських машин.

1. Не висвічуй на фото й відео дорогі подарунки та покупки батьків.
2. Договір з батьками - двосторонній.

Кожна людина має право на своє особисте життя. Але для різних людей поняття внутрішніх кордонів різне. Один готовий усе життя напоказ виставити. Інший ховається за аватаркою, щоб не публікувати реальне фото. Кордони дитини і батьків можуть не збігатися. Тому про них потрібно домовлятися.

По останнім науковим даним, навіть у стані гіпнозу людина не стане робити те, на що в неї є внутрішня заборона. Нехай через істерику, але вона прорветься у свідомість і зупиниться в останній момент.

Коментарi